Формування завдання на розроблення містобудівної документації є ключовою передумовою подальшого її успішного впровадження, а також виконання нею основної функції – бути потужним інструментом політики регіонального розвитку.

Відповідно до частини 4 статті 7 Закону України «Про засади державної регіональної політики» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/156-19#Text документи стратегічного планування і реалізації державної регіональної політики повинні узгоджуватися з відповідною містобудівною документацією.

В той же час Державна стратегія регіонального розвитку, стратегії розвитку регіонів та територіальних громад визначають синхронізований з підходами Єврокомісії горизонт планування у 7 років, що визначає потребу при формуванні завдання на розроблення містобудівної документації проведення аналізу та визначення бачення розвитку територій на більшу часову перспективу.

Історично такі аналіз та бачення містилися безпосередньо у складі містобудівної документації (довідка в кінці цієї статті). Наразі ж законодавчо визначено чотири типи аналітично-візійних документів та процедур, що передбачається синхронізувати за змістом і узгодити за функціями з іншими документами:

1)  формування завдання шляхом громадського обговорення (рекомендується на сільських та селищних територіальних громад);

2)  концепція інтегрованого розвитку території територіальної громади (рекомендується для міських територіальних громад);

3)  програма комплексного відновлення території територіальної громади (рекомендується для територіальних громад, що зазнали суттєвих впливів війни, як в частині руйнувань, так і міграцій населення та релокації підприємств);

4)  техніко-економічне обгрунтування доцільності створення нового населеного пункту (для новостворюваних нових населених пунктів).

В рамках реформи містобудівної документації 2020 року Законом України від 17.06.2020 №711-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/711-20#Text було визначено нові підходи до формування завдання на розроблення комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, а саме за двома процедурами – або через процедуру громадських слухань з формування завдання, що затверджена постановою № 926 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/926-2021-%D0%BF, або шляхом затвердження концепції інтегрованого розвитку території територіальної громади (яка формується відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 22.09.2022 № 172 «Про затвердження Порядку формування Концепції інтегрованого розвитку території територіальної громади» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1421-22#Text.

Основою для таких концепцій став успішний досвід Німеччини по інтеграції східних земель після об’єднання країни у 1989 році, впроваджений також у низці українських міст за підтримки Німецького товариства міжнародного співробітництва (GIZ). Наразі Міністерство на основі накопиченого досвіду працює над вдосконаленням порядку формування концепцій, в тому числі для уникнення дублювання функцій зі стратегіями розвитку громад та уніфікації з іншими аналітично-візійними документами.

У Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності» (частина 1 статті 1) https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#Text дано наступне визначення:

5-2) концепція інтегрованого розвитку території територіальної громади - документ стратегічного планування, який може розроблятися на замовлення органу місцевого самоврядування із залученням місцевих мешканців, суб’єктів господарювання, що зареєстровані та/або здійснюють господарську діяльність на території відповідної територіальної громади або мають намір здійснювати таку діяльність у межах відповідної території, і визначає довгострокові, міждисциплінарні, просторові та соціально-економічні пріоритети розвитку території, є вихідними даними для розроблення містобудівної документації на місцевому рівні на принципах сталого розвитку з метою підвищення якості життя, доступності та рівності можливостей, сприяння розвитку соціальних суспільних відносин та ділової активності, оптимізації адміністративної діяльності, відповідає державним і регіональним програмам розвитку та затверджується відповідним органом місцевого самоврядування.

Нові виклики, пов’язані з плануванням відновлення через наслідки повномасштабного вторгнення російської федерації, зумовили потребу комплексної відповіді на суттєві зміни як у соціально-економічних, так і просторово-інфраструктурних реаліях територіальних громад через руйнування житлового фонду та інфраструктури, мінування територій, міграції населення та релокації підприємств.

Принцип відбудови «Відбудувати краще, ніж було» («Build Back Better») було проголошено основоположним при плануванні повоєнного відновлення України ще у березні 2022 року – і мова не лише про застосування кращих, сучасніших технологій, нових проєктів будівель та споруд, а й про нову якість планування населених пунктів та територій, аби забезпечити повернення населення, залучення донорських фондів та подальше інвестування.

Аби запропонувати комплексне бачення відновлення, Верховною Радою у травні 2022 року було запроваджено у Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності» програми комплексного відновлення територій областей та територіальних громад (частина 1 статті 1):

9-1) програма комплексного відновлення області, території територіальної громади (її частини) (далі – програма комплексного відновлення) – обласна або місцева програма відновлення територій, яка визначає основні просторові, містобудівні та соціально-економічні пріоритети політики відновлення і включає комплекс заходів для забезпечення відновлення території відповідної області, території територіальної громади (її частини), яка постраждала внаслідок збройної агресії проти України або в якій сконцентровані соціально-економічні, інфраструктурні, екологічні чи інші кризові явища. Програма комплексного відновлення не належить до містобудівної документації.

Як приклад для таких програм до досвіду концепцій інтегрованого розвитку Німеччини по інтеграції східних земель, а також Польщі – у економічних трансформаціях при вступі до Європейського Союзу у 2000-х роках. Кілька сотень польських міст розробили та затвердили плани ревіталізації, що стали передумовою для системного фінансування через структурні фонди ЄС і зробили Польщу лідером з інвестицій Євросоюзу у інфраструктуру.

У 2023 році Законом України «Про порядок вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою України» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3285-20 було визначено процедури утворення, ліквідації, встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних одиниць, їх найменування та перейменування, вирішення інших питань адміністративно-територіального устрою України. Зокрема, статтею 5 визначено порядок утворення (ліквідації) населеного пункту, яким, в свою чергу, передбачено розроблення техніко-економічного обґрунтування доцільності утворення населеного пункту, склад та зміст якого визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. На виконання цієї норми закону було затверджено наказ Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 16 квітня 2024 року № 325 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0647-24/print ).

Цим наказом передбачено, зокрема, що техніко-економічне обґрунтування складається з таких розділів:

інтегрована концепція формування та розвитку населеного пункту;

основні сфери розвитку утворюваного населеного пункту;

оцінка інтегрованих впливів;

імплементаційна концепція розвитку новоутвореного населеного пункту;

додаткові матеріали техніко-економічного обґрунтування доцільності утворення населеного пункту.

Наразі такий зміст аналітично-візійного документу інтегрованого планування є найбільш пропрацьованим як з точки зору досвіду концепцій інтегрованого розвитку та планів ревіталізації, так і досвіду утворення нових населених пунктів Великобританії, Південної Кореї та інших країн, де відбувається стрімка урбанізація.

Саме явище стрімкої урбанізації є тим викликом, з яким вже зараз стикаються українські міста в умовах міграцій населення та релокацій підприємств, тож застосування кращих світових практик у цій сфері має забезпечити сталий збалансований розвиток України у довгостроковій перспективі.

Довідково: За попереднім ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», п.1.3, передбачалося, що «Основою проектування, планування і забудови міських і сільських поселень повинна бути попередньо розроблювана концепція їх соціально-економічного розвитку, яка забезпечить реалізацію прав і свобод населення відповідно до Конституції України.» ДБН вимагав, аби концепція розроблялася на альтернативній основі і до затвердження розглядатися й обговорюватися професіональними та громадськими організаціями, жителями населених пунктів. Однак фактично ця норма майже не працювала, на сьогодні цей ДБН втратив чинність.

У новому ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» у п.3.61 визначено термін «Стратегічна перспектива» як загальна концептуальна модель планувальної організації території адміністративно-територіальних одиниць, яка не має конкретних часових рубежів розахункових періодів, визначених містобудівною документацією. Окрім стратегічної перспективи, виділяється також перший етап (5 років, додатково зазначено, що в цей період враховуються результати реалізації містобудівних рішень, передбачених на попередні 5-7 років) та розрахунковий етап (15-20) років.

Також п.4.8. визначає, що серед джерел інформаційної бази для планування і забудови населених пунктів та територій є оцінка конкурентних переваг, обмежень розвитку, природно-ресурсного, економічного, науково-технічного, туристичного потенціалу, територіальних ресурсів, соціальної, інженерної та комунальної інфраструктури, екологічного стану території, прогноз демографічного розвитку об’єкта проектування, стратегії та програми соціально-економічного розвитку регіонів та населених пунктів.

Натомість більш чітко вимоги до врахування соціально-економічної складової у генеральних планах наведені у ДБН Б.1.1.-15:2012 «Склад та зміст генерального плану населеного пункту». Пункт 4.9 визначає, що «у складі генерального плану відповідно до завдання може розроблятися концепція розвитку населеного пункту (згідно з 5.3.3). Однак пункт 5.3.3 вже визначає, що розділ генерального плану «Обґрунтування та пропозиції» може включати (тобто не є обов’язково) «Концепцію генерального плану населеного пункту», яка визначає:

               а) стратегію розвитку населеного пункту, у тому числі розрахункові параметри демографічного, економічного та соціального розвитку населеного пункту;

               б) напрями і орієнтовані параметри територіального розвитку, формування інженерно-транспортної інфраструктури;

               в) функціонально-планувальну структуру населеного пункту;

               г) приміську зону.

Згідно п.5.5.4 ДБН Б.1.1-15:2012 передбачено також наявність схеми «Модель перспективного розвитку населеного пункту», якою розробляється на етап 30-40 років. На схемі «Модель перспективного розвитку населеного пункту» відображають: приміську зону, головні напрямки подальшого планувального розвитку населеного пункту, основні елементи планувального та транспортного каркаса, екологічної мережі, населені пункти в системі розселення, основні функціональні зони (сельбищні, сільськогосподарські, природно-ландшафтні, виробничі), систему громадських центрів.